Порядок

підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів

для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів

I. Загальні положення

1.1 Порядок підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (в тому числі газобалонних) для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів (далі – Порядок) розроблено з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, а також підвищення якості обслуговування споживачів транспортних послуг.

1.2 Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

заклад з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів – навчальний заклад, якому законодавчо надано право проводити підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв Транспортних засобів (далі – Заклад);

організаційно–методичний центр – суб’єкт господарювання, який визначається для методичної та організаційної роботи з Закладами (далі – Організаційно–методичний центр);

підвищення кваліфікації водіїв для надання Послуг – одержання водіями додаткових знань щодо законодавчих, організаційно–технологічних норм та правил надання Послуг із забезпеченням необхідного рівня безпеки і якості перевезень  (далі – Підвищення кваліфікації);

послуга з перевезення пасажирів чи/та вантажів – перевезення пасажирів чи/та вантажів Транспортними засобами на договірних умовах за плату (далі – Послуга).

1.3 Порядок визначає необхідність розробки та затвердження навчальних програм, вимоги до Організаційно–методичних центрів та порядок їх визначення, основні умови співпраці Закладів з Організаційно–методичними центрами, взаємовідносини Закладів з водіями, які проходять навчання, перевірку знань та одержують  відповідні свідоцтва.

1.4 Підвищення кваліфікації водіїв ґрунтується на положеннях: Директиви 2003/59/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 15 липня 2003 року про початкову кваліфікацію і періодичну підготовку водіїв деяких видів автомобільного транспорту для перевезення товарів або пасажирів, що вносять зміни до Регламенту Ради (ЄЕС) № 3820/85 і Директиви Ради 91/439/ЄЕС, Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 490 «Про затвердження Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестацію їх спеціалістів», спільного наказу Міністерства внутрішніх справ  України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України від 7 вересня 2009 р. № 385/934/828/337 «Про затвердження Вимог до закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку».

II. Сфера дії цього Порядку

2.1 Цей Порядок поширюється на водіїв колісних транспортних засобів (далі – Транспортний засіб), які використовуються для надання Послуг у внутрішньому та міжнародному сполученнях.

2.2  За результатами проходження 35-и годинного курсу Підвищення кваліфікіції, водію видається свідоцтво професійної компетентності водія   (далі – СПК).

2.3  Форма СПК для надання Послуг у внутрішньому сполученні наведена в Додатку 1 до цього Порядку.

2.4  Форма СПК для надання Послуг у міжнародному сполученні наведена в Додатку 2 до цього Порядку.

2.5 Форма СПК для надання Послуг газобалонними транспортними засобами наведена в Додатку 3 до цього Порядку.

2.6  СПК для надання Послуг автобусами можуть одержати водії, які мають посвідчення водія на право керування Транспортним засобом категорії Д1, Д1Е, Д, ДЕ.

2.7  СПК  для надання Послуг вантажними автомобілями можуть одержати водії, які мають посвідчення водія на право керування Транспортним засобом категорії  С1, С1Е, С, СЕ.

2.8 СПК  для надання Послуг газобалонними транспортними засобами можуть одержати водії, які мають посвідчення водія на право керування Транспортним засобом категорії   С1, С1Е, С, СЕ, Д1, Д1Е, Д, ДЕ.

2.9 Бланки СПК  виготовляються на папері формату А7 (105х74 міліметрів),  є бланками суворої звітності і повинні мати не менше п’яти ступенів захисту.

2.10  Цим Порядком встановлюються термін дії СПК – 5 років.

III. Організаційна та функціональна структура

Підвищення кваліфікації

3.1 Організаційну структуру Підвищення кваліфікації складають: Міністерство інфраструктури України (далі – Мінінфраструктури), орган виконавчої влади з питань безпеки на наземному транспорті, Організаційно–методичні центри, Заклади.

3.2  Мінінфраструктури в межах своїх повноважень здійснює:

–   загальну організацію робіт з Підвищення кваліфікації;

–      призначення своїм наказом Організаційно–методичних центрів;

–    затвердження навчальних програм Підвищення кваліфікації за видами перевезень та видами сполучення.

3.3  Орган виконавчої влади з питань безпеки на наземному транспорті в межах своїх повноважень здійснює ведення загального реєстру виданих СПК.

3.4 Організація робіт із Закладами покладається на Організаційно–методичні центри.

Організаційно–методичний центр повинен мати:

– досвід розробки законодавчих, нормативно–правових, нормативно–технічних документів з питань безпеки, технології та якості надання Послуг у визначеному виді сполучення не менше 5 років;

– фахівців, які мають досвід наукової або організаційної роботи з визначеного виду сполучення не менше 5 років;

– нормативно–правову та нормативно–технічну документацію щодо діяльності автомобільного транспорту.

3.5  На Організаційно–методичний центр, покладаються такі функції:

–  розробка навчальних програм Підвищення кваліфікації за видами перевезень та видами сполучення і надання їх на затвердження до Мінінфраструктури;

–  організація  проведення Підвищення кваліфікації Закладами;

–  виготовлення бланків СПК та їх облік (форма Журналу обліку бланків СПК у Додатку 4);

–  видача бланків СПК  Закладам за їх заявками;

– ведення реєстру виданих СПК (Додаток 5) за видами сполучення та звітність перед органом виконавчої влади з питань безпеки на наземному транспорті щодо виданих СПК.

3.6  Підвищення кваліфікації покладається на Заклади. Здійснювати Підвищення кваліфікації мають право Заклади, які ліцензовані в установленому порядку спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки.

Додатково до вимог до Закладів, визначених спільним наказом МВС, Мінтрансзв’язку, МОН, Мінпраці від 07.09.2009 № 385/934/828/337, зареєстрованим в Мін’юсті 08.10.2009 за № 947/16963.

 Заклад повинен мати:

– навчальні програми Підвищення кваліфікації, затверджені Мінінфраструктури;

– необхідні законодавчі та нормативно–правові акти, вивчення яких передбачається навчальними програмами.

3.7 Заклад в межах своїх повноважень, визначених його статутом, здійснює:

–  навчання водіїв згідно навчальних програм, перевірку їх знань та надання їм СПК;

– облік виданих СПК та систематичну звітність перед Організаційно–методичним центром, з яким укладається договір про співпрацю (форма Звіту про видані СПК у Додатку 6).

IV. Визначення Організаційно–методичних

центрів та процедура одержання СПК

4.1 Організаційно–методичні центри визначаються шляхом конкурентного відбору за процедурою:

4.1.1 Підприємство (організація, установа) подає на адресу Мінінфраструктури заявку про призначення його Організаційно–методичним центром;

4.1.2 Для конкурентного відбору Організаційно–методичних центрів наказом Мінінфраструктури створюється комісія, до складу якої залучаються фахівці центрального апарату Мінінфраструктури та органу виконавчої влади з питань безпеки на наземному транспорті.

4.1.3  На комісію покладається перевірка підприємств (установ, організацій), які надіслали заявки до Мнінфраструктури, на їх відповідність вимогам, викладеним у цьому Порядку до Організаційно–методичного центру.

4.1.4 За результатами перевірки претендентів комісією наказом Мінінфраструктури призначається Організаційно–методичний центр з внутрішніх перевезень та Організаційно–методичний центр з міжнародних перевезень.

4.2  Для здійснення Підвищення кваліфікації Заклад:

– звертається до Організаційно–методичного центру із заявкою щодо укладання договору про співпрацю;

– після укладання договору одержує від Організаційно–методичного центру навчальні програми Підвищення кваліфікації, затверджені Мінінфраструктури;

–  визначає викладачів з Підвищення кваліфікації;

– доводить до потенційних слухачів інформацію щодо термінів та умов проведення Підвищення кваліфікації.

4.3  В разі порушення однією із сторін умов договору Організаційно–методичного центру та Закладу про співпрацю інша сторона має право розірвати договір, попередивши іншу сторону за 30 днів і виклавши причини такого рішення.

4.4  Підвищення кваліфікації Закладами здійснюється за заявками суб’єктів господарювання – власників Транспортних засобів, або водіїв на договірній основі.

4.5  В разі втрати водієм СПК він звертається до Закладу, в якому він його одержав, із заявкою щодо видачі йому дублікату СПК.

4.6  Заклад за заявкою водія надає йому дублікат СПК без додаткового проходження Підвищення кваліфікації та перевірки його знань.

4.7   Водії мають право Підвищувати кваліфікацію у будь–якому Закладі, який уклав договір з Організаційно–методичним центром і оприлюднив інформацію щодо термінів та умов Підвищення кваліфікації.